Зняття з обліку ФОП у разі смерті, оголошення померлою або визнання такої особи безвісно відсутньою
Відповідно до п. 2 частини першої ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями (далі – Закон №755) відомості, зокрема, про фізичну особу – підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) на підставі документів, що подаються для проведення реєстраційних дій.
При державній реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця у зв’язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою подається, зокрема, ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Інформаційна взаємодія між ЄДР та інформаційними системами державних органів передбачена ст. 13 Закону №755 та у випадках, визначених ст. 13 Закону №755, здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами.
Технічний адміністратор ЄДР в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – відомостей про проведення такої реєстраційної дії.
Відомості з ЄДР про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця є підставою для зняття її з обліку, зокрема, в податкових органах та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства.
Аналогічну норму щодо зняття з обліку фізичної особи – підприємця на підставі відомостей з ЄДР про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, містить п. п. 1 п. 11.18 розд. ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі – Порядок №1588).
Дата зняття з обліку фізичної особи – підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця (абзац другий п. п. 1 п. 11.18 розд. ХІ Порядку №1588).
Якщо контролюючим органом від спадкоємців отримано копію свідоцтва про смерть фізичної особи, яка зареєстрована підприємцем, і стосовно такого підприємця до ЄДР не внесено запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, контролюючий орган надсилає державному реєстратору копію свідоцтва про смерть такої фізичної особи – підприємця для вжиття заходів, визначених Законом №755 (п. п. 8 п. 11.18 розд. ХІ Порядку №1588).
Підпунктом 37.3.2 п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є, зокрема, смерть фізичної особи.
Відповідно до п. п. 97.4.4 п. 97.4 ст. 97 ПКУ стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою чи визнана недієздатною, особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань платника податків є особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи.
Порядок виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи – підприємця у разі її смерті або визнання безвісно відсутньою чи недієздатною, встановлений ст. 99 ПКУ.
Зокрема, п. 99.1 ст. 99 ПКУ встановлено, що виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи – підприємця у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Претензії спадкоємцям пред’являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред’явлення претензій кредиторами спадкодавця.
Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.
Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.
При переході спадщини до держави грошові зобов’язання померлої фізичної особи припиняються.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
