Великодедеркальська громада
Шумський район, Тернопільська область

Історична довідка

Великі Дедеркали

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.

Перша писемна згадка про Дедеркали у  1545 р., згідно з актами Кременецького замку згадане як володіння шляхтичів Дедеркало-Волковських.

У 1648-1657 роках жителі Великих Дедеркал брали участь у Національно-визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького.

1735 р. Антоній  Вишпольський спорудив невеликий деревяний костеликпри якому діяв кляштор. У 1760 р. Міхаіл де Гротіус  Прейс з дружиною Терезою побудували кам'яний костел на честь Воздвиження Святого Хрес­та та замкнутий блок келій з італійським двориком, будинок настоятеля і господарські будівлі (комору, конюшню, криницю). У 1772 р. Навколо комплексу виростають камяні мури з кутовими вежами і пишними брамами. Вздовж монастирського муру були посаджені липові алеї, а на території монастиря був закладений фруктовий сад з квітниками.

В 1887 р. Дедеркальський чоловічий монастир втратив свою чинність і був ліквідований. А у 1893 р. До Великих Дедеркал з Острога перевели вчительську семінарію, яка відігравала дуже важливу роль в просвітництві народу і розвитку культури на території Волині. До 1900 р. У її стінах було підготовлено 197 вчителів для народних шкіл. З 1904 по 1913 рр. Предмети графічного циклу у цьому закладі викладав випускник Петербурзької академії Мистецтв Андроник Лазарчук. В цей же період (1912 рік закінчення)  у семінарії навчався Степан Іванович Турик – український фольклорист, філолог, збирач перлин усної пісенної народної творчості, педагог, засновник першої школи у селі Шкроботівка.

Подальша доля костелу та монастиря складалась не вельми добре: до 1920 р. це православний храм, після входження до складу Польщі -  знову католицький костел, з 1940 р. у монастирських стінах розмістились райком КП (б) У, райвідділи НКВС і НКВД. Пізніше у 1976 р. тут було розміщено лікувально-трудовий профілакторій.

І лише у 2000 р.   монастирський храм було повністю передано у власність сільській громаді УПЦ КП.

Після ІІІ поділу Речі Посполитої 1795 року Великі Дедеркали уві­йшли до Кременецького повіту, стали центром волості. В другій половині 19 століття у селі діяли водяний млин, крупорушка, олійня, 3 ремісничі майстерні, кілька невеликих торгівельних закладів.

1893 р.   до Великих Дедеркал з Острога переведено учительську семінарію (під час І світової війни її евакуювали до Бахмача), працю­вало однокласне училище, перетворене наприкінці 19 століття на двокласне (до 1919 р.).

Влітку 1915 р. село перебувало у фронтовій зоні, зазнало великих руйнувань.

У грудні 1917 року селяни Великих Дедеркал  під впливом революції в Росії прогнали поміщика Чесновського, а його землі, майно і худобу розділили між собою.

За умовами Ризького мирного договору 1921 року Волинь відійшла до Польщі. Був створений Кременецький повіт Волинського воєводства. Повіт поділявся на гміни (включаючи і Дедеркальську), котрі складалися з громад.

17 вересня 1939 року територія села ввійшла до складу УРСР.  У жовтні 1940 року був створений Великодедеркальський район Тернопільської області.

З 20 серпня 1941 року після окупації території гітлерівськими військами село було приєднане до генерального округу «Волинь» рейхскомісаріату «Україна» у складі Третього рейху.

Під час трагічних подій Другої світової війни село Великі Дедеркали з округою опинилось у центрі національно-визвольних змагань.

Мало статус райцентру (жовтень 1940 р. — грудень 1961 р.), потім увійшло до Шумського району.

Після проведеної реорганізації і укрупнення районів з грудня 1962 р. Великодедеркальський район був ліквідований, і Дедеркали, як і довколишні села , увійшли спочатку у склад Кременецького, а потім Шумського району Тернопільської області УРСР. З грудня 1991 року це територія суверенної України.

Пам'ятники

Споруджена братська могила воїнам Радянської Армії (1963 р.),  памятний знак Героям Небесної Сотні (2015 р.).

Храми

Є церква Святого Вознесіння (1935 р.), дім молитви ЄХБ (1995), храм Святого Миколая Чудотворця.

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, музична школа, дитяча юнацько-спортивна школа, дитчий садочок, бібліотека, будинок культури, ФАП, відділення зв'язку, лікарня, крамниці, ТОВ «Шумськ Агрохім»,  ТОВ «Шумськ Агро», ФГ «Діброва», ФГ «Вовковецьке», кафе.

Персоналії

Уродженці Великих Дедеркал — польський громадський діяч, філософ Гуґо Коллонтай, вчений-кібернетик В.П.Марценюк, учасниця національно-визвольних змагань Ніна Андрущенко.

Радошівка

Поблизу Радошівки виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури.

Перша писемна згадка — 1520.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства.

У березні 1944 через Радошівку проходили партизанські з'єднання С. Ковпака.

Храми

Є церква святої Параскевії (1777, дерев'яна).

Пам`ятники

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971).

Соціальна сфера

Працюють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, торговельний заклад, ФАП.

Персоналії

Садки

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки доби неоліту та римську монету перших століть після Р. Х.

Перша писемна згадка — 1561 року.

Діяли «Просвіта» та інші товариства.

Храми

Є церква Івана Богослова (1910, мурована).

Пам`ятники

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968).

Соціальна сфера

Працюють НВК І-ІІ ст., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.

Шкроботівка

Перша писемна згадка — 1583 як Скороботівка.

Після Люблінської унії 1569 р. Шкроботівка, перебуваючи в складі Волинського воєводства входить у склад Польщі і перебувала у її складі до 1772 р.

У 1665 році село згадується як маєток Скороботівка пані Христини.

Вкінці 19 ст. у селі був 661 двір, проживало 492 жителі. Діяли «Просвіта» та інші товариства.

За Ризьким договором 1921 року Шкроботівка відійшла до Польщі. Кордон між Радянським Союзом та Польщею проліг відразу ж за селом.

У 19391950 рр. жителі села брали участь в національно-визвольній боротьбі українського народу, воювали на фронтах німецько-радянської війни, були вивезені на примусові роботи до Німеччини.

У 1980-их роках XX ст. збудоване нове приміщення сільської ради і сільський клуб.

Храми

  • Є церква св. Димитрія (1923).
  • Відомості про церкву з 1868 року, дзвіниця якої була добудована в 1888 р. В 1928 році, за ініціативи священика Юхновського, розпочалася добудова невеличкої дерев'яної церкви. В 1929 році будівництво закінчилося.
  • Є в Шкроботівці ще одна святиня — капличка, про яку старожили розповідають цікаву легенду про цілюще джерельце. На початку 50-х років XX ст. збудували над криничкою капличку. Та в часи гоніння за православну віру тут був склад. На сьогоднішній час капличку відновлено.

Пам`ятники

  • Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967).
  • Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Нездобниця.

Соціальна сфера

Працюють Шкроботівський навчально-виховний комплекс, клуб, бібліотека, ФАП, крамниці.

Школа

У 1920 році клопотаннями Степана Турика у селі була відкрита державна початкова школа. За польської влади навчання велось польською мовою, вчитись було важко, зважаючи на важке матріальне становище селян. До 1920 р. дітям Шкроботівки доводилось ходити до школи в сусідньому селі Дедеркали , де діяла учительська семінарія, а при ній двокласна базова школа.

У 1962 р. завдяки голові колгоспу Ящук Ганні Потапівні відкрилося старе приміщення діючої школи. В 1981 р. колгосп "Мир" спрямував зусилля на добудову нової школи, яка почала діяти в 19831985 рр. В 1987 р. Шкроботівська восьмирічна школа реорганізована в установу «Школа-дитячий садок». Це приміщення і по сьогодні приймає учнів 1-9 класів та дошкільнят.

Народилися

  • Турик Степан Іванович (1892–1982) — український фольклористфілолог. Зібрав понад 1000 народних пісень, з них 100 у Шкроботівці. Він описав також життя села і краю в романі-хроніці «Крізь бурі і громи».
  • Ящук Ганна Потапівна (9 жовтня 1928 - 26 березня 2011) була головою колгоспу «Мир». За її головування почався розквіт села Шкроботівка: реконструйовано стару (у 1962 році), а згодом побудовано нову (у 1981 році школу та дитячий садок, відкрито cільський клуб. Відновлено церкву і капличку. Стараннями Ящук Г. П. та за кошти колгоспу «Мир» у селі Шкроботівка відновлено старий яблуневий сад 1906 року, який і до сьогодні плодоносить, насаджено круглий сосновий ліс, що став символом села, зариблено ставки. Праця Ящук Г. П. і до сьогодні приносить плоди шкроботівцям.
  • Сойко Іван Васильович - український перекладознавець, педагог, перекладач, викладач Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка (доцент кафедри германської філології, кандидат філологічних наук).

Вовківці

Перша відома писемна згадка — 27 червня 1518 року: король Сигізмунд I Старий підтвердив право володіння серед інших селом Вовківці володимирському городничому Єську Сенютичу. Ще одна згадка — 1570 року, згідно з поборовим реєстром Кременецького повіту.

1920 року жителі Великих Дедеркал напали на розміщений у Вовківцях польський загін.

Храми

Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1793; дерев'яна).

Пам`ятники

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969; скульптор Л. Бізюк, Г. Дібус та інші).

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, магазин, ФАП.

Малі Дедеркали

Храми

Є церква Божої Матері Казанської (1843 р., дерев'яна).

Пам`ятники

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967).

Соціальна сфера

Діє будинок культури, ФАП.

Мізюринці

Мізюринці (відомі з 1680 р., за іншими даними - з 1583 р.) У 1637 році село було подароване І. Ярмолінською Загаєцькому монастирю.

Каталог В.Слободяна датує місцеву  церкву 1724 роком. 

В 1940-х роках в Мізюринцях майже все населення села було так чи інакше пов'язане з УПА. Дівчата йшли в санітарки, чоловіки воювали, жінки шили теплий одяг для повстанців і готували воякам їжу. До УПА пішло 70 жителів села. Більше половини з них загинуло в боях. В селі активно діяло товариство «Просвіта», при якому функціонувала найбільша в краї бібліотека.

 Храми

Церква Івана Богослова 1910 р.

Пам`ятники

Пам`ятник загиблим односельцям у радянсько-німецькій  війні.

Пам`ятник борцям за незалежність 1991 р.

В 1993 р. в селі відкрито пам'ятник Т.Шевченку.

Соціальна сфера

Діє загальноосвітня школа І ст., ФАП, відділення зв`язку.

Народилися

 Місцевими уродженцями були молдавський письменник А.Хиджеу та відомий тернопільський музеєзнавець Венедикт Лавренюк.