Великодедеркальська громада
Тернопільська область, Кременецький район
Логотип Diia
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Визначаємо загальне мінімальне податкове зобов’язання платників податку на прибуток – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь

Дата: 03.02.2022 11:31
Кількість переглядів: 713

Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників податку на прибуток – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, встановлено п. 141.9 ст. 141 ПКУ.

Підпунктом 141.9.1 п. 141.9 ст. 141 ПКУ визначено, що платник податку зобов’язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.

У такому додатку, зокрема, зазначаються:

кадастрові номери земельних ділянок, для яких визначається мінімальне податкове зобов’язання, їх нормативна грошова оцінка та площа;

сума загального мінімального податкового зобов’язання, сума мінімального податкового зобов’язання щодо кожної земельної ділянки окремо;

загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до п.п. 141.9.2 або 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 ПКУ витрат на оренду земельних ділянок (далі – загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року;

різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Згідно з п.п. 141.9.2 п. 141.9 ст. 141 ПКУ для платника податку, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік, розрахована відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, дорівнює або перевищує 75 відс., різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

єдиний податок (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну);

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь;

рентна плата за спеціальне використання води;

20 відс. витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Підпунктом 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 ПКУ визначено, що для платника податків, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік, розрахована відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, становить менше 75 відс., різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

податок на прибуток підприємств у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ;

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ;

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь;

єдиний податок платника єдиного податку четвертої групи (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну);

єдиний податок платника єдиного податку третьої групи (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну) у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ;

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь;

рентна плата за спеціальне використання води у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ;

20 відс. витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Зокрема, п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що часткою сільськогосподарського товаровиробництва є питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

Форма розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.12.2011 № 772 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва» зі змінами та доповненнями.

Джерелом інформації при складанні розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва є дані бухгалтерського обліку.

У разі використання земельної ділянки на праві емфітевзису податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, сплачені під час здійснення виплат за таким договором емфітевзису, щорічно враховуються у частці, розрахованій пропорційно до річної суми нарахованої амортизації на нематеріальний актив у вигляді права користування земельною ділянкою за договором емфітевзису (п.п. 141.9.4 п. 141.9 ст. 141 ПКУ).

Відповідно до п.п. 141.9.5 п. 141.9 ст. 141 ПКУ при позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник податку зобов’язаний збільшити визначену в податковій декларації суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення та сплатити таку збільшену суму податку до бюджету в порядку та строки, визначені ПКУ для сплати податку на прибуток підприємств.

У разі визначення платником податку від’ємного значення об’єкта оподаткування у податковому (звітному) році позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок підлягає сплаті до бюджету в порядку та строки, визначені ПКУ для сплати податку на прибуток підприємств.

Сума податку на прибуток підприємств у частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок у наступному податковому (звітному) році.

Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є частиною зобов’язань з податку на прибуток підприємств.

Слід зазначити, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік (п. 64 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

При цьому п. 65 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, зокрема, що штрафні санкції, передбачені ст. 123 ПКУ, при визначенні податкових зобов’язань платників податків з урахуванням мінімального податкового зобов’язання за 2022 рік не застосовуються.

При обчисленні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок за 2022 рік до загальної суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, визначених, зокрема підпунктами 141.9.2, 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 ПКУ, включаються суми податків, зборів, платежів, сплачених у 2021 році в рахунок податкових зобов’язань з цих податків, зборів, платежів 2022 року (п. 66 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов’язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт «К», визначений у підпунктах 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, застосовується із значенням 0,04 (п. 67 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

 

 

Зміни в порядку формування податкового кредиту

 

Державна податкова інспекція нагадує, що Законом України від 30 листопада 2021 року №1914-IX внесено зміни до абзаців четвертого-шостого п. 198.6 Податкового кодексу. Зокрема, починаючи з 01.01.2022 року змінено терміни, протягом якого покупець може включити до податкового кредиту суми ПДВ, не віднесені до податкового кредиту у звітному періоді, в якому виникло право на включення таких сум до податкового кредиту. Так, період включення податкових накладних/розрахунків коригувань до податкового кредиту зменшено з 1095 календарних днів до 365 календарних днів з дати їх складання.

Слід звернути увагу на те, що у разі зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН такий термін перебігу 365 днів переривається на період такого зупинення.

Якщо у платника податку станом на 01.01.2022 року наявні податкові накладні/розрахунки коригування за придбаними товарами/послугами, з дати складання яких не минуло 1095 днів та суми ПДВ, за якими не включені до податкового кредиту, то такі суми ПДВ можуть бути віднесені до податкового кредиту на підставі таких податкових накладних/розрахунків коригування, зареєстрованих в ЄРПН, впродовж 2022 року, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків.

Податкова амністія: особливості для визначення ліквідних активів

 

Згідно з п. п. 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошові активи фізичної особи для цілей підрозд. 9 прим 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ – це кошти в національній та іноземній валютах, розміщені на рахунках в українських та іноземних банках, грошові внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, права грошової вимоги (у тому числі кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до фізичної особи, а також активи у банківських металах, пам’ятні банкноти та монети, електронні гроші.

У даному випадку термін «електронні гроші» слід розглядати у визначенні, наведеному у Законі України від 05 квітня 2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» із змінами та доповненнями, відповідно до якого – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

При цьому, відповідно до Положення про електронні гроші в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 листопада 2010 року №481 із змінами та доповненнями, обіг електронних грошей регулюється відповідним положенням, затвердженим Національним банком України.

Визначення «грошові активи фізичної особи» для цілей підрозд. 9 прим 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ не охоплює «віртуальні активи», визначення яких міститься у Законі України від 06 грудня 2019 року №361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», відповідно до п. п. 13 п. 1 розд. І якого, віртуальні активи – це віртуальний актив – цифрове вираження вартості, яким можна торгувати у цифровому форматі або переказувати і яке може використовуватися для платіжних або інвестиційних цілей.

Розрахунок через ПРРО при використанні електронних приладів для зважування товару

 

Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), зокрема, при продажу товарів (наданні послуг), зобов’язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні РРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Під час формування чека на ПРРО у суб’єкта господарювання є можливість зазначити кількість товару та, у разі використання електронних приладів для зважування товару, в графі «кількість товару» вручну заповнити вагу (наприклад: при реалізації вагового товару в кількості 1 кг. 457 грам в графі «кількість товару» потрібно зазначити 1,457).

Водночас в програмному забезпеченні «ПРРО Каса», яке надається Державною податковою службою на безоплатній основі, не передбачено можливості підключення електронних приладів для зважування товару (електронних ваг).

 

На соціальні гарантії платники Тернопільщини спрямували майже 374 млн грн єдиного внеску

 

У січні цього року платники податків Тернопільської області спрямували на соціальний захист 373,9 млн грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Це на 17% або на 54,4 млн грн більше, ніж за відповідний період минулого року.

Варто зазначити, що така позитивна динаміка свідчить про успішність заходів податкової служби щодо детінізації економіки та зайнятості населення, а також усвідомлення необхідності доброчесної сплати збору страхувальниками.

Як відомо, єдиний внесок засобами програмного забезпечення автоматично розподіляється Державною казначейською службою України за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до визначених пропорцій та перераховується за призначенням – на рахунки, відкриті в Державній казначейській службі на ім’я фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування і пенсійного страхування.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь