Коли застосовується ставка збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування у розмірі 2,5 відсотка до державних облігацій
Ставка збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування у розмірі 2,5 відс. застосовується при придбанні декларантом середньострокових та/або довгострокових державних облігацій України без права дострокового погашення, у період з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. Про це повідомили в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області.
Відповідно до абзацу першого п.п. 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір) щодо задекларованих об’єктів визначається шляхом застосування до бази для нарахування Збору, визначеної згідно з п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, ставки 2,5 відс. щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація).
Як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відс. із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно (абзац другий п.п. 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (у редакції Закону України від 19 червня 2020 року № 738-IX) (далі – Закон № 3480) державні облігації України можуть бути:
1) довгостроковими – із строком обігу понад п’ять років;
2) середньостроковими – із строком обігу від одного до п’яти років;
3) короткостроковими – із строком обігу до одного року.
Пунктом 2 Закону № 3480 передбачено, що державні облігації України поділяються на облігації внутрішньої державної позики України та облігації зовнішніх державних позик України.
Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua
Підписуйтесь на сторінку Державної податкової служби України у Facebook facebook.com/TaxUkraine
Спілкуйтеся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»
Працівник під час відрядження проживав у двомісному номері: як із ПДФО?
Державна податкова інспекція інформує, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 Податкового кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.
Пунктом 170.9 ст. 170 Податкового кодексу передбачено оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.
Згідно з п.п. 170.9.1. п. 170.9 ст. 170 ПКУ не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.
Зазначені витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат.
Підприємство за наявності оригіналів підтвердних документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо), відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.
Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний надати Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.
Отже, якщо відряджений працівник сплатив за проживання в двомісному номері готелю за двох, то відшкодування йому витрат з віднесенням їх до складу витрат підприємства здійснюється з розрахунку вартості проживання тільки однієї особи. Якщо підприємство відшкодовує працівнику повну вартість двомісного номеру, то вартість другого місця в даному номері буде вважатися додатковим благом відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу, та включатися до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Оподаткування додаткового блага здійснюється за ставкою 18 відсотків.
Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua
Підписуйтесь на сторінку Державної податкової служби України у Facebook facebook.com/TaxUkraine
Спілкуйтеся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»
Узагальнююча податкова консультація щодо деяких питань розміру сукупних вимог кредитора до юридичної або фізичної особи-боржника, який має враховуватись для віднесення такої заборгованості до безнадійної
Питання: який розмір сукупних вимог кредитора до юридичної або фізичної особи-боржника має враховуватись для віднесення такої заборгованості до безнадійної відповідно до підпункту «ґ» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового Кодексу (далі Кодексу)?
Відповідь:
Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу під безнадійною заборгованістю розуміється прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб – заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).
З 21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі — КзПБ), у книзі четвертій «Відновлення платоспроможності фізичної особи» якого визначено процедуру банкрутства боржника – фізичної особи, фізичної особи – підприємця. Відповідно до пункту 1 частини Другої статті 115 розділу І книги четвертої КзПБ боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Таким чином, враховуючи норми КзПБ, підпункт «ґ» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу застосовується для визнання безнадійною заборгованості фізичних осіб та фізичних осіб – підприємців за умови, що така заборгованість прострочена понад 180 днів, а розмір суми боргу становить менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати, та за умови, що безспірність вимог кредитора за такою заборгованістю підтверджено документально (договором та первинним документом, який визнає заборгованість, зокрема, визнаною претензією, актом звірки з боржником, листом боржника).
Відповідно до статті 34 розділу І книги третьої КзПБ кредитор може звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи – боржника.
Відповідно до частини п’ятої статті 39 розділу І книги третьої КзПБ за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі.
Нормами КзПБ для порушення провадження у справі про банкрутство передбачено тільки необхідність подання до суду заяви кредитора, яка повинна містити відомості, передбачені статтею 34 розділу І книги третьої КзПБ. При цьому мінімально встановлений законодавством розмір безспірних вимог кредитора для порушення справи про банкрутство не визначений.
Частиною восьмою статті 39 розділу І книги третьої КзПБ встановлено, що в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема, зазначається про визнання вимог кредитора та їх розмір.
Виходячи із вказаного вище, при провадженні у справі про банкрутство юридичної особи, визнання вимог кредитора здійснюється на будь-яку суму заборгованості, з подальшим здійсненням заходів щодо забезпечення всіх вимог кредиторів, передбачених нормами КзПБ.
Отже, норма підпункту «ґ» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу після введення в дію КзПБ не підлягає застосуванню для заборгованості юридичних осіб. Таким чином, для визнання заборгованості юридичних осіб безнадійною потрібно досліджувати інші підстави, визначені в підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу.
Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua
Підписуйтесь на сторінку Державної податкової служби України у Facebook facebook.com/TaxUkraine
Спілкуйтеся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»
Тернопільські бізнесмени використовують майже 4218 касових апаратів
Станом на початок грудня 2021 року суб’єкти господарювання Тернопілля у своїй діяльності використовували 4218 реєстраторів розрахункових операцій. При цьому приватні підприємці застосовують у діяльності 2920 РРО, а юридичні особи – 1298. Упродовж листопада зареєстрували 76 одиниць касової техніки, анулювали реєстрацію 112 РРО.
Використовують на Тернопільщині і новітні розробки. Так, суб’єкти господарювання у своїй діяльності застосовують 814 програмних РРО. При чому практиці новацій надали перевагу приватні підприємці. Адже вони використовують 716 програмних рішень. Юридичні особи зареєстрували 98 таких РРО.
Нагадаємо, що з 1 січня 2022 року реєстратори розрахункових операцій зобов’язані застосовувати підприємці-єдиноподатники другої-четвертої груп, які проводять готівкові операції, незалежно від видів діяльності. Дана вимога не стосується підприємців першої групи спрощеної системи оподаткування.
