Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника
Дарування будь-якого майна, є виключним правом власника цього майна. Відповідно до Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, яким передбачено вчинення обдарованим на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. 
Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття та здійснення державної реєстрації права.
Однак, дуже часто виникає ситуація, коли з певних причин дарувальник хоче розірвати договір дарування.
Згідно статті 727 Цивільного кодексу України договір дарування на вимогу дарувальника може бути розірваний лише у таких випадках:
1. Якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування;
2. Якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність;
3. Якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена;
4. Якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим.
У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.
Слід враховувати, що у випадках, встановлених даною статтею, право на розірвання договору виникає лише з певних моментів, а саме: з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду; з моменту вчинення дій обдаровуваного, що створюють загрозу безповоротної втрати дарунка; з моменту вчинення дій чи допущення бездіяльності обдаровуваним, які свідчать про недбале ставлення до дарунка, що становить історичну, наукову або культурну цінність.
Розірвати договір дарування дарувальник вправі лише за умови наявності дарунка у натурі, тобто коли дарунок на момент пред'явлення такої вимоги є збереженим. Збереження дарунка передбачає знаходження його у власності обдарованого у стані, що відповідає його призначенню. Тому предмет договору дарування повинен бути річчю індивідуально визначеною, неспоживчою, відповідної цінності для дарувальника. При розірванні договору дарування дарунок повертається дарувальнику у тому вигляді, в якому він існує на момент розірвання договору. Отримані обдаровуваним продукція, плоди та доходи від речі, що є предметом договору дарування, залишаються у нього. У випадку відсутності дарунка (його знищення, відчуження третім особам тощо), ні вимога про розірвання правочину, ні вимога про повернення дарунка, пред'являтись не можуть.
Однією з особливостей договору дарування є строк позовної давності, який встановлюється тривалістю в один рік. Протягом цього строку не лише дарувальник чи обдарований, а і будь-яка особа, якщо її інтереси порушені укладенням договору дарування може звернутися до суду.
Отже, розірвання договору дарування є правовою підставою припинення права власності на дарунок у обдаровуваного, тобто він зобов'язаний повернути дарувальнику річ, що є предметом договору, у натурі з урахуванням можливого природного зносу за період її перебування в обдаровуваного. Це означає, що обдаровуваний не може запропонувати дарувальникові грошову компенсацію замість дарунка або відшкодувати вартість дарунка, залишаючи його у себе. Таким чином подарована річ підлягає поверненню, незалежно від того, в якому стані вона перебуває. При цьому, дарувальник не має права відмовитись від прийняття такої речі з мотивів втрати нею цільового призначення або істотного погіршення. Крім того, дарувальник не вправі вимагати відшкодування завданих збитків або моральної шкоди. Законодавством, також не передбачено можливості відшкодування витрат обдаровуваному на утримання дарунка, на його поліпшення, у зв'язку із розірванням договору дарування із зазначених вище підстав.
