Витребування майна із чужого незаконного володіння
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Однак, громадяни неодноразово стикаються із тим, що їхнім майном з певних підстав незаконно володіють інші особи. У більшості випадків позбавлення права власності є наслідком «незаконного» відчуження майна за відповідними правочинами третіми особами.
Для захисту права власності у випадку незаконного відчуження майна, статтею 387 Цивільного кодексу України закріплено право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа.
Власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння.
Власник, що пред'являє вимогу витребування належного йому на праві власності майна, повинен довести суду, що саме це майно є об'єктом його права власності (конкретно та індивідуально визначена річ).
Позовами про витребування майна (віндикаційними позовами) захищається право володіння та користування майном, що належить власникові або іншій особі, яка отримала право володіння річчю на законних підставах. Отже, віндикаційний позов може бути пред'явлений власником або суб’єктом іншого речового права.
Також, позов про витребування майна з чужого незаконного володіння може бути пред'явлено особою, яка володіла річчю в силу зобов'язання.
У випадку, якщо майно після вчинення декількох правочинів опинилося у володінні особи (покупця), яке передане їй не власником майна, а іншою особою, тоді власник не повинен вимагати визнання недійсними усіх правочинів, внаслідок яких річ виявилась у незаконному володінні відповідача, лише до фактичного утримувача майна. Якщо судом винесено рішення про вилучення майна у покупця, у якого остаточно знаходилося майно, продавець зобов’язаний відшкодувати покупцю понесені ним збитки.
Не може бути пред'явлений позов до особи, яка не володіє річчю, що є предметом спору, хоча саме ця особа порушила права власника володіти майном. Така особа може бути залучена третьою особою за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, пред'явленим до незаконного володільця речі. До порушника права володіння власником може бути пред’явлено позов про відшкодування шкоди за умови, що річ не збереглася в натурі, або володілець її невідомий.
Добросовісним набувачем є набувач, який не знав і не міг знати про те, що майно придбане ним за відплатним договором, придбано ним у особи, яка не мала права його відчужувати.
У цьому разі власником майно може бути витребуване від добросовісного набувача за умов, якщо :
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Недобросовісним набувачем є набувач, який знав або міг знати про те, що володіє майном незаконно.
Власник майна має право вимагати у недобросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які отримав або міг отримати набувач за увесь час володіння його майном, тоді як від добросовісного набувача з моменту коли набувач дізнався або міг дізнатися про незаконність володіння ним майном, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.
У той же час добросовісний або недобросовісний набувач мають право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.
Згідно частини 4 статті 389 Цивільного кодексу України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
