Великодедеркальська громада
Шумський район, Тернопільська область

ОПОДАТКУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

ОПОДАТКУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

Податок на землю в Україні є обов’язковим платежем, тому обов'язком кожного власника землі та землекористувача, крім тих, хто має право на пільгу із земельного податку, є сплата до відповідного місцевого бюджету плати за землю у вигляді земельного податку або орендної плати.

Платниками цієї плати згідно з вимогами ст. 269 Податкового кодексу України є:

  1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
  2. землекористувачі.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі/ ст. 286 Податкового кодексу України/.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який відповідно до ст. 23 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель» видається відповідним територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Звільняються від податку на землю:

  1. сільгоспугіддя зон відчуження, обов’язкового відселення та посиленого радіоекологічного контролю, хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
  2. сільгоспугіддя, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії освоєння;
  3. землі сортовипробувальних станцій і розплідників;
  4. землі дорожнього господарства доріг загального користування;
  5. землі кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;
  6. землі, на яких розташовані дипломатичні представництва тощо.

Розмір орендної плати переглядається, зокрема у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності.

Відповідно до частини першої ст. 73 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення органів місцевого самоврядування є обов’язковими для виконання.

Тому, якщо органи місцевого самоврядування приймають рішення про нову нормативну грошову оцінку землі з урахуванням вимог щодо строку його прийняття та оприлюднення, розмір орендної плати обчислюється із застосовуванням такої нормативної грошової оцінки.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно статті Фізичні особи сплачують податок на землю протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Це повідомлення надсилається платнику податків, або можна його самостійно отримати в органах Державної Фіскальної Служби України. Якщо ви не отримали податкове повідомлення-рішення, то маєте право звернутися до податкової інспекції за місцем розташування земельної ділянки.

За прострочення сплати земельного податку з наступного дня граничного строку передбачено застосування штрафних санкцій.

Податок на землю в Україні вважається місцевим, а тому ставку земельного податку встановлюють місцеві ради.

Згідно зі ст. 281. Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються:

  1. інваліди першої і другої групи;
  2. особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
  3. пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
  4. постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для зазначених категорій населення, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

  • – для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більше 2 гектара;
  • – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка):
  • – в селах – не більше 0,25 гектара,
  • – в селищах – не більше 0,15 гектара,
  • – в містах – 0,10 гектара;
  • – для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;
  • – для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара;
  • – для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара.

Також, від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Не підлягають оподаткуванню земельним податком :

  1. сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
  2. . землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
  3. земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;
  4. . землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:
  5. земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;
  6. . земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;
  7. земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі;
  8. земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

Податковий кодекс встановлює пільги і для юридичних осіб. До пільгових категорій відносяться:

  • санаторно-курортні, лікувальні установи організацій інвалідів;
  • організації інвалідів, підприємства таких організацій, за умови перебування в штаті не менше 50% інвалідів і витрат на зарплату інвалідам у розмірі не менше 25% від фонду оплати праці;
  • бази олімпійської та паралімпійської підготовки.

 



« повернутися до списку новин