Урочистості з нагоди вшанування пам'яті полеглих Захисників України
Є дні, коли слова здаються безсилими. Сьогодні — саме такий день. День, коли ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто віддав своє життя за Україну, за нашу землю, за право кожного з нас зустрічати новий ранок, бути поруч із рідними, ростити дітей і просто жити.
За кожним нашим сьогодні — чиєсь життя. За можливістю жити у своїй громаді, працювати, навчати дітей, зустрічати світанки та будувати плани на майбутнє — стоїть мужність і жертовність наших Захисників. Вони пішли захищати Україну, але назавжди залишилися з нами — у пам’яті, у серцях .
Сьогодні у Великодедеркальській громаді відбулися урочистості з нагоди Дня пам’яті захисників України. Це день не лише скорботи, а й глибокої вдячності. День, коли ми ще раз називаємо своїх Героїв, згадуємо їхні подвиги та низько схиляємо голови перед їхньою мужністю.
У заході взяли участь родини та близькі загиблих Захисників України, духовенство та жителі громади.
До присутніх звернувся голова Великодедеркальської громади Юрій Панасюк, наголосивши на особливій відповідальності кожного з нас перед пам’яттю полеглих Героїв.
Особливим і водночас надзвичайно зворушливим моментом заходу стало вручення родинам загиблих Захисників відзнак «Почесний громадянин Великодедеркальської громади» (посмертно).
Ця відзнака — не просто нагорода. Це знак глибокої вдячності та шани всієї громади своїм Героям. Вона засвідчує: подвиг кожного Захисника назавжди залишиться в історії громади, а їхні імена житимуть у пам’яті земляків.
Для родин, які втратили найдорожчих, жодні слова не можуть замінити близьку людину. Жодна нагорода не здатна втамувати біль утрати. Але є те, що ми можемо і повинні зробити — пам’ятати, підтримувати, говорити про їхній подвиг і передавати цю пам’ять наступним поколінням.
Під час заходу всечесні отці відслужили заупокійний молебень за загиблими Захисниками України. У спільній молитві присутні вшанували пам’ять Героїв.
До портретів загиблих Героїв було покладено квіти та лампадки. Кожна квітка — знак вдячності. Кожна запалена лампадка — символ пам’яті, яка не згасає.
Сьогодні ми згадували не просто імена. За кожним іменем — людина, її життя, родина, мрії, друзі, нездійснені плани. За кожним портретом — чийсь син, чоловік, батько, брат, друг, земляк. Людина, яка могла б сьогодні бути поруч, але стала на захист України й віддала за неї найдорожче.
Вони заплатили найвищу ціну за нашу свободу.
Тому наш обов’язок — не дозволити часу стерти їхні імена. Не перетворити пам’ять на формальність. Пам’ятати не лише у день пам’яті, а щодня — у кожному мирному ранку, у кожній можливості бути разом із близькими, у кожному кроці до майбутнього вільної України.
Героям слава!
